Головна » Статті » Мої статті

Відроджена Олександрівська церква

Відроджена Олександрівська церква

 

У центрі села Лебедівки ось уже більше як півтора століття височить церква Святої Олександри. Спрямований у небо силует будови видно здалеку. Кожен, хто повертається у рідне село, найперше помічає саме цю архітектурну пам’ятку.

Олександрівська церква була побудована 1843 року поміщиком гвардії капітаном Порфирієм Івановичем Красовським на місці старої дерев’яної церкви. За штатом вона відносилась до сьомого класу. Землі мала тридцять п’ять десятин.

Споруджена у стилі пізнього класицизму, церква вважається рідкісним на Правобережжі архітектурним об’єктом типу храму-ротонди і відмічається довершеною гармонією архітектурних форм. Це купольна центрична споруда у вигляді циліндричної башти, піднятої на стилобат. Західний, південний і північний ризаліти виділяються чотириколонними портиками тосканського ордена зі спареними колонами діаметром 0,6 м, які завершуються трикутними фронтонами; по осі західного розташований східний пристінний портик. Стіни, товщина яких 1,2м, складені із червоної цегли кадровою кладкою, завершуються карнизом. Церкву увінчану плоским сферичним куполом на низькому барабані. У стінах між портиками півовальні вікна. Для оздоблення інтер’єру храму використано ліпнину і монументальний живопис. Над південними і північними дверними отворами – трикутні фронтони на кронштейнах, їх карнизи оздоблено живописом, виконаним гризайлем. У східній стіні три ніші з півовальними перетинками. У західній частині ротонди влаштовано хори. До них ведуть дерев’яні кручені сходи. У цьому місці на фасаді знаходиться балкон. Фундамент спороду стрічковий, складений із цегли на вапняно-пісковому розчині. Його ширина – 1,5м. Мабуть, коли прислухатися, то церква і досі шепоче жагою спокут, повна гріхами, в яких тут каялися, і сподіваннями, і сльозами, повна людських поривів і надій…

Вона – живий голос наших предків, голос, що носиться у повітрі, заповідаючи нащадкам не зрікатися і не запродуватись чужим богам, не опускатися нижче вираженого у святому писанні ідеалу людини. Ми, нащадки, мусимо піднятися настільки, щоб почути цей заповітний голос, щоб збагнути його і передати майбутнім поколінням.

А скільки їх, злотоглавих, було знищено динамітом, просто потрощено, спалено, розграбовано… Пам’ятники, які вважались безсмертними і незабутніми, бездумно плюндрувались і нищились. За дослідженнями наукового співробітника обласного архіву С.І.Кривенка (газета «Нова доба» за 20 листопада 2001 року, № 92) у 1917 році міста і села нашої області прикрашали і духовно збагачували понад 700 церков. 20 – 30-ті роки руйнівною хвилею прокотилися по Черкащині, змівши з її лиця більшу їх частину.

Подібну долю довелося пережити і церкві у моєму рідному селі. Лише старожили пам’ятають, якою красунею була ця споруда, як у будень і в свято до церкви поспішали люди, щоб очистити свою душу. Та лиховісною хвилею покотилися по Черкащині 30-ті роки. Церкву спочатку було спустошено грабунками, а згодом, за розпорядженням влади, закрито. В документах Державного архіву Черкаської області зазначено, що церковне приміщення в селі Лебедівці знято з реєстрації у 1960 році і задіяно під склад. Той, хто народився після війни, вже не чув церковних дзвонів, не бачив ні хреста на церковній бані, ні образів святих, ні рушників, ні інших церковних реліквій. Храм таким чином був приречений на загибель адже без догляду з часом будівля мала б сама рухнути. На щастя, цього не трапилося.

Односельчани збагнули, що йдеться не просто про занедбану архітектурну пам’ятку, а про нашу честь і сумління, про духовну суть існування.

З початку 90-их років почали оббивати пороги різних установ у Черкасах і Києві, щоб визнали церкву архітектурною пам’яткою. Нарешті у 1999 році на храмі з’явилася охоронна таблиця з написом: «Пам’ятник архітектури церква Святої Олександри охороняється державою, пошкодження карається законом». З 1999 року розпочалися зовнішні, а з 2000 і внутрішні реставраційні роботи, які не припиняються і сьогодні, коштом прихожан та місцевого сільськогосподарського підприємства.

Храм-ротонда воскрес. Божою допомогою унікальна споруда врятована. Цим завершилося ХХ століття і ІІ тисячоліття. В 2005 році 4 листопада на храмове свято Казанської Ікони Божої Матері відбулося освячення храму від скверни. Це добрий початок.


Над проектом краєзнавчої тематики працював шкільний пошуковий загін «Пам’ять». Юні краєзнавці під керівництвом заступника директора з виховної роботи Макухи Тетяни Петрівни стали учасниками Всеукраїнської експедиції «Моя батьківщина - Україна». Дослідницька робота школярів «Церква святої Олександри» стала лауреатом обласного етапу Всеукраїнської експедиції «Моя Батьківщина - Україна» за напрямком «Духовна спадщина мого народу», а самі вони нагороджені Грамотою Головного управління освіти і науки Черкаської обласної ради за зайняте І місце (наказ ГУОН №64 від 29.11.2011).


Категорія: Мої статті | Додав: Lebedsk (20.08.2012)
Переглядів: 918 | Теги: церква, архітектура | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: